Путівник рибака.

Рибалкам часто доводиться ловити на водоймах без течії. Озерна прикормочной суміш відрізняється від річкової  тим, що починає свою «роботу» відразу ж після потрапляння у воду. Вона не створює шлейф (по типу підгодовування в річці), а якийсь гейзер, безліч частинок тоне і спливає, створюючи хмару каламуті, тим самим, принаджуючи рибу до підгодовування.

Як правило, в прикормочную суміш також додають коноплю і копру – мелясу, що створює додатковий інтерес для риби.

Грунт, використовуваний в прикормці для лову на озері, повинен бути легким, на відміну від річкової підгодовування або при лові на дальній дистанції. У озерних прикормках грунт потрібен насамперед для того, щоб доставити до дна живий компонент (мотиль, черв’як, опариш).

Дуже важливе питання кількості і розмір докормочних і підгодовувальних куль. Кулі для первинного закармліванія повинні бути не занадто великого розміру (мандарин). Щоб якісно загодувати вибране місце, досить дванадцяти – п’ятнадцяти куль. Об’єм кулі на догодовуванні повинен бути менше основних підгодовувальних куль. Так як риба в озері не надто активна, потрібно догодовувати серіями по чотири – п’ять грудочок, чого достатньо, щоб активізувати клювання риби на 15 – 20 хвилин.

Підводячи підсумки, слід зауважити, що в прикормці повинні бути, частинки, як дрібного, так і середнього, але, ні в якому разі, не крупного помелу. Необхідно гармонійно поєднувати різні фракції, за рахунок чого досягається потрібна консистенція в клейкість. Цей нюанс є ключовим у виготовленні правильної прикормки для лову на озері.